Вікторія Хітерер
Погроми, вчинені частинами російської армії в Галичині
Погромы устроенные частями русской
армии в Галиции.
У ході Першої світової війни російська армія окупувала територію Галичини і Буковини двічі,а окремі райони тричі. Під часзайняття військами австрійських міст і містечок майже всюди відбувалися розправи з єврейським населенням.
«Першими ,вступали до захопленого міста козаки,і майже водночас починався розгром єврейських крамничок і помешкань, супроводжуванийздебільшого й пострілами», – свідчив відомий єврейський письменник, етнограф і фольклорист С. Ан-ський, який перебував у цейчас
в Галичині як член загону Червоного Хреста.
Лише кілька окупованих російською армією міст уникли розгрому.
(Во время Первой мировой войны русская армия
захватила территорию Галичины и Буковины дважды а отдельные районы трижды.
Сразу же после захвата австрийских городов и местечек всюду начинались расправы
с еврейским населением."Первыми входили в захваченные города казаки
начинался разгром еврейских лавочек и обывателей, сопровождавшийся насилием и
убийствами" - свидетельствует известный еврейский писатель, этнограф и
фольклорист С.Аньский, который побывал в Галиции как член отделения Красного
Креста. Всего несколько городов
захваченных русской армией избегли погрома.)
Міра розоренняміста чи містечка залежала від того, як довго козаки перебували в них. Траплялося, що у пограбуваннях єврейських крамничокбрали
участь
і піхотні частини. Товари і речі, що їх козаки і солдати не могли забрати з собою, трощили чобітьми а бо ж найчастішепродавали
селянам з навколишніх сіл.
Мера
разорения города или местечка зависела от того настолько долго казаки были в
них. Случалось , что в разграблении еврейских лавочек участвовали и армейские
части. Товары и вещи , которые казаки и солдаты не могли забрать с собой ,
разбивали сапогами а частично продавали
крестьянам из ближайших сел.
У деяких місцях грабунки супроводжувалися підпалами, які знищували цілі квартали.
Такбуло, зокрема, в Любачеві, Бродах. Погроми
і пограбування єврейського населення в
роки Першої світової війни охопили всіприфронтові райони Російської імперії та Польщі.
У багатьох місцях, поряд із військами,
в єврейських погромах брало участьмісцеве населення. Польські антисеміти обмовляли євреїв перед російською владою й звинувачували їх у шпигунстві на користьНімеччини та Австрії.
У містах Кельці та Радомі після відступу німецької армії і до прибуття російських військ частинапольського населення трощила й грабувала єврейські крамнички. Щоб виправдати свої дії перед прибулими російськими військами,
поляки звинуватили євреїв у сприянні німцям.
В некоторых местах грабежи сопровождались
погромами, которые уничтожали целые кварталы.
Так было , в частности, в Любачеве,
Бродах. Погромы и грабежи еврейского населения в годы Первой Мировой
войны охватили все прифронтовые районы Российской империи и Польши. В богатых
городах , вместе с военными , в еврейских погромах участвовали местное
население . Польские антисемиты оговаривали евреев перед русскими властями и
обвиняли их в шпионаже в пользу Германии и Австрии. В городах Кельцы и Радомы
после отступления немецкой армии и до прбытия русских войск часть польского
населения громила и грабила еврейские лавки. Чтобы оправдать свои действия
перед приходом русских войск , поляки обвиняли евреев в пособничестве немцам.
За цими звинуваченнями деякі євреї були заарештовувані, хоча в ході слідства їхвизнали невиновними.
У вересні 1914 р. в Лемберзі (Львові) антисеміти звинуватили євреїв у стрілянині по російських військах.Після цього російські вояки відкрили стрілянину по єврейських будинках,
а потім пограбували єврейський квартал. Було вбито 18, поранено близько 70 осіб, багато євреїв були заарештовані. Після окупації нових територій російською владою на нихзапроваджувалися нові порядки. У Галичині було створено тимчасове військове генерал-губернаторство на чолі з графом О.Бобринським. Під наглядом російських військ були проведені вибори нових бургомістрів міст.
С. Ан-ський писав 1915 року встатті «Галичина» про свої власні спостереження на окупованій російськими військами території:
«Бургомістром обирається(найчастіше сам себе обирає) москвофіл, який з
ходу приступає до пограбування населення. У Бродах... школи закриті. Дітизлидарюють чи займаються розпутством. Законів немає. Коменданти міняються дуже часто? і кожний законотворить по-своєму». Уперші ж дні після окупації Галичини і Буковини єврейське населення цієї території було позбавлене громадянських прав, якимикористувалося в Австро-Угорській імперії.
По этим обвинениям некоторые евреи были арестованы,
хотя в ходе следствия их признали невиновными.В сентябре 1914 года во Львове
антисемиты обвинили евреев в стрельбе по русским войскам. После этого русские
солдаты открыли стрельбу по еврейским домам, а потом разграбили еврейский
квартал. Было убито 18 и ранено около 70 человек, много евреев было арестовано.
После оккупации новых территорий российской властью на них установили новые
порядки. В Галиции было создано военное генерал - губернаторство во главе с графом О. Бобринским. Под
наблюдением русских войск были проведены выборы новых бургомистров
городов.С.Аньский писал в 1915 -м году в статье "Галичина" о своих собственных
наблюдениях на оккупированной русскими войсками территории: "Бургомистром
выбирается (чаще сам себя выбирает)
москофил , который сразу начинает разграбление населения. В Бродах школы
закрыты . Дети нищенствуют или распутничают. Законов нет. Коменданты меняются
очень часто. И каждый законствует по своему ". В первые же днипосле
оккупации Галичины и Буковины еврейское население этой территории быдло лишено
гражданских прав , которыми обладало в Австро - Венгерской империи.
За
наказом російської влади всі євреї, які до цього часу працювали в державнихустановах, були звільнені й замінені росіянами чи поляками. Проте місцеві євреї ніякого реального опору російським окупантам не чинили. Найактивніша частина єврейського населення втекла ще до приходу російських військ. Близько половинидев’ятсоттисячного єврейського населення Галичини втекло у внутрішні райони Австро-Угорщини під час другого наступуросійської армії в 1915
р. Усі єврейські громадські структури були зруйновані. Євреї, які залишилися,
за свідченням С. Ан-ського,виявляли повну приреченість і покірність долі.
У пережитих страхіттях вони вбачали пристрасті, які мають передувати пришестюМесії.
По
распоряжению русских властей все евреи, которые до этого времени работали в
государственных учреждениях , были уволены и заменены русскими и поляками.
Однако евреи никакого реального сопротивления русским оккупантам оказывали.
Активная часть еврейского населения бежала еще до прихода русских войск. Больше
половины девятсот тысячного еврейского
населения Галичины бежала во внутренние районы Австро - Венгрии перед вторым
наступлением русской анмии в 1915-м году. Все еврейские гражданские структуры
были разрушены. Евреи которые остались по свидетельству С.Анеського, проявляли
полную обреченность и покорность судьбе. Пережитый ужас они воспринимали как
испытания перед приходом Мессии.
За наказом верховного головнокомандувача російської армії Великого князя Ніколая Ніколаєвича найбагатших євреїв і тих, якіпосідали громадські й інші посади у Галичині та Буковині, брали
як заручників і утримували під арештом як злочинців.
За наказом головнокомандуючого Південно-Західного фронту
М.І.Іванова за кожного затриманого шпигуна-єврея малистрачуватися два євреї-заручники.
(По приказу верховного главнокомандующего
русской армией Великого князя Николя Николаевича богатейших евреев и тех,
которые занимали общественные и другие должности в Галиции и Буковине, брали
как заложников и держали под арестом как преступников. По приказу
главнокомандующего Юго-Западного фронта
М.И. Иванова за каждого арестованного шпиона-еврея брали двух евреев
заложников)
У роки Першої світової війни Галичина постраждала більше за інші території, окуповані російською армією. Її територія
кілька разів ставала зоною бойових дій, більшість міст і містечок Галичини були вщент зруйновані.
Голод, що лютував середєврейського населення в роки війни, також був викликаний політикою російської влади на окупованій території, пограбуванняммирного єврейського населення російськими військами. Відповідно до розпоряджень вищого командування російської армії євреям
було заборонено в’їзд і виїзд із Галичини та вільне пересування у межах цієї території. Галичина, відрізана від Австрії та Росії,розорена війною,
погромами, спустошена мільйонною російською армією, вивозом товарів до Росії, опинилась у жахливому
становищі. Російські війська виявили під час Першої світової війни неймовірну жорстокість щодо мирного єврейського населення.
(В
годы Первой мировой войны Галичина пострадала больше других территорий,
оккупированных русской армией. Эта территория несколько раз становилась зоной
боевых действий , большинство городов и местечек были полностью разрушены.
Голод , который свирепствовал среди еврейского населения в годы войны , ткже
был вызван политикой российской власти на оккупированной территории , грабежами
мирного еврейского населения российскими войсками. Соответственно до
распоряжения высшего командования российской армии евреям было запрещен въезд и
выезд из Галичиныи свободное перемещение на это территории. Галичина была
отрезана от Австрии Россией, разорена войной , погромами, опустошена миллионной
русской армией, вывозом товаров в Россию, оказалась в ужасном положении. Русские
войска проявили в ходе Первой мировой войны особенную жестокость против мирного
населения. )
У багатьох місцях солдати привселюдно (ледь не в синаґоґах) ґвалтували єврейських жінок. Багато жінок учинили самогубство.Російським військам було дано право страчувати підозрюваних євреїв без суду та слідства.
Козаки та солдати широко користувалися цим правом, і чимало євреїв були страчені ними без судового розгляду за звинуваченням у шпигунстві й сприянні противнику. У містечку Юзефові (Польща)
78 євреїв були вбиті російськими військами за звинуваченням в отруєнні криниць. Нерідко солдати й
козаки перед стратою піддавали свої жертви всіляким катуванням.
Вояки окупаційної армії й козаки били рабинів,
тягали їх по місту
за пейси, відрізали їм бороди, примушували чистити вигрібні ями.
У багатьох місцях синаґоґи піддавали не лише розгрому,
а йнарузі, священні сувої шматували й кидали у вбиральні. Синаґоґу в містечку Тухов,
за свідченням Ан-ського, козаки перетворили нагромадську вбиральню. Військові коменданти окупованих російськими військами міст Галичини виганяли єврейське населення напримусові роботи з очищення доріг і вулиць від залишків зруйнованих споруд і мотлоху, що накопичився за час війни,
нерахуючись ані з віком, ані зі становищем захоплених. Проводилися ці роботи під наглядом солдатів і козаків, які знущалися й
жорстоко били євреїв. Нерідко коменданти окупованих міст Галичини обкладали єврейське населення контрибуцією.
(В многих городах солдаты публично (чуть ли не в
синагогах ) насиловали еврейских женщин. Много женщин совершили
самоубийства.Русским войскам было дано право
казнить заподозренных евреев без суда и следствия. Казаки и солдаты
широко пользовались этим правом и немало евреев были казнены ими без судебного
разбирательства по обвинению шпионаже и помощи противнику. В местечке Юзефовы
(Польша) 78 евреев были убиты русскими войсками по обвинению в отравлении
колодцев. Нередко казаки и солдаты перед казнью подвергали свои жертвы
всевозможным пыткам. Солдаты
оккупационной армии били раввинов,
таскали их по городу за пейсы, отрезали им бороды, заставляли чистить их
выгребные ямы. В богатых городах синагоги подвергали не только разграблению ,
но и надругательству, священные свитки разрывали и выкидывали в уборные.
Синагогу в местечке Тухов, по свидетельству Аньского , казаки переделали в
общественную уборную. Военные коменданты оккупированных русскими войсками
городов Галитчины выгоняли еврейское население на очистку дорог и улиц от
остатков разрушенных зданий и мусора , накопившегося за годы войны, не считаясь
ни с возрастом ни положением захваченных. Проводили эти работы под надзором
солдат и казаков, которые издевались и жестоко били евреев. Часто коменданты
оккупированных городов Галиции обкладывали еврейское население контрибуцией. )
У разі їїнесплати погрожували єврейському населенню розстрілами заручників.
С. Ан-ський був свідком того, як у м.Ясно комендант П.К. Козлов (відомий мандрівник Тибетом і
Центральною Азією) заарештував євреїв за вигадані ним же провини й вимагав від нихвеличезних штрафів, які,
напевно, привласнював, оскільки не видавав жодних розписок щодо їхнього стягнення.
У перші ж місяці війни почалося масове виселення євреїв з окремих міст і містечок, які перебували у прифронтовій смузі.
Зпочатку 1915 р. за наказом верховного головнокомандувача російської армії розпочалися масові виселення єврейськогонаселення з Галичини та Буковини.
(В
случае неуплаты угрожали еврейскому населению расстрелами заложников. С Аньский
был свидетелем того, как у местечка Ясно комендант П.К Козлов (известный
путешественник по Тибету и Центральной Азии) арестовывал евреев за выдуманные
им же провинности и вымогал от них огромных штрафов , которые вероятно и
присваивал , поскольку не выдавал расписки об их получении. В первые же месяцы
войны началось массовое выселение евреев из разных городов и местечек, которые
были в прифронтовой полосе. С начала 1915-го года по приказу верховного
главнокомандующего русской армии начались массовые выселения еврейского
населения из Галичины и Буковины.)
За його наказами були виселені сотні тисяч євреїв із Царства Польського, Курляндської,Ковенської та інших губерній. Виселення євреїв здійснювалося протягом 24–48 годин. Жодного транспорту чи грошей на переселення не надавали, й часто гнали
людей пішки з одного населеного пункту
до іншого. Нерідко переселяли по кілька разів,залежно від переміщення лінії фронту та сваволі командування російської армії. Євреїв також виселяли слідом за відступаючим
противником, переселяли у внутрішні губернії російської імперії, висилали до Сибіру як «неблагонадійний елемент». До сотеньтисяч євреїв-біженців і переселених російська влада ставилася як до політичних злочинців. Допомогу їм надавали лише єврейські
організації, зокрема створений 1915 р. Єврейський Комітет допомоги жертвам війни (ЄКОДОП). Утім, проблема біженців набула
таких розмірів, що російський уряд у
1915 р. був змушений дозволити євреям тим
часово мешкати у міських поселеннях внутрішніх регіонів Росії поза «смугою осілості». Забороненими для проживання євреїв залишалися столичні міста – Петроград і Москва,
а також територія Війська Донського, Кубанського і Терського.
Російський уряд вжив заходів, щоб приховати від громадськості злочини, вчинені ним щодо єврейського населення в роки
Першої світової війни. Військова цензура не пропускала
до друку жодних повідомлень про
становище євреїв у Росії і на окупованих територіях.
(По его приказам были выселены сотни тысяч евреев из Царства Польского
, Курляндской , Ковенской и других губерний. Выселению подлежали евреи .
Выселение осущетвлялось в течении 24 - 48 часов. Ни транспорта или денег на
переселение не давали и часто гнали людей пешком от одного населенного пункта
до другого . Нередко переселяли по несколько раз в зависимости от перемещения
линии фронта и прихоти командования русской армии. Евреев также выселяли следом
за отступающим противником , переселяли во
внутренние губернии российской империи , высылали в Сибирь как
"неблагонадежный элемент". Помощь им оказывали только еврейские
организации , в частности созданный в 1915 году Еврейский комитет помощи жертвам
войны (ЄКОДОП) Впрочем проблема беженцев была такого
масштаба, что русское правительство в 1915 году было вынужденно разрешить
евреям временно проживать в городских
поселениях внутренних регионов России за "чертой оседлости".
Запретными для проживания евреев оставались столичные города - Петроград и
Москва , а также территория Войска Донского, Кубанского и Терского. (Автомат) Российское
правительство приняло меры, чтобы скрыть от общественности преступления,
совершенные им в отношении еврейского населения в годы Первой мировой войны.
Военная цензура не пропускала в печать никаких сообщений о положении евреев в
России и на оккупированных территориях.)
Уряд також заборонив випуск усіх періодичних видань і приватне листування єврейськими мовами (під
приводом труднощів здійснення цензурного нагляду). Водночас англійська, французька, американська преса з політичних
міркувань замовчувала звірства, яких припускалися російські війська стосовно євреїв. Восени 1917 р. тривав процес розпаду
російської армії. Солдати, які самовільно залишали лінію фронту, на шляху додому влаштовували єврейські погроми. Найбільша
ткількість таких погромів відбулася у Київській, Волинській та Подільській губерніях. Солдати грабували єврейське майно,
але, як правило, євреїв не вбивали. Внаслідок політики,
яку здійснювала російська військова та цивільна влада у прифронтових іокупованих районах, місцеве єврейське населення було доведене до повного зубожіння. Значна кількість євреїв, які проживали на
цій території, загинула під час погромів, бойових дій та внаслідок труднощів переселення.
Перша світова війна зруйнувала
традиційний уклад життя вагомої частини єврейського населення, посиливши як асиміляційні процеси,
так і національні рухи.
(Правительство
также запретило выпуск всех периодических изданий и частной переписки на еврейском языке (под поводом трудности осуществления
цензурного наблюдения) Одновременно английская ,французская , американская
пресса из политических интересов замалчивала зверства , которые допускались
русскими войсками относительно евреев. Осенью 1917-го года продолжался процесс
разложения русской армии . Солдаты, которые самовольно оставляли линию фронта ,
по дороге домой устраивали еврейские погромы. Большинство таких погромов
состоялось в Киевской, Волынской и подольской губерниях. Солдаты грабили
еврейское имущество , но как правило евреев не убивали. Вследствии политики
которую осуществляла русская военная и гражданская власть в прифронтовых
оккупированных районах , местное еврейское население было было доведено до
полного обнищания. Большинство евреев живших на этой территории погибли от
погромов , боевых действий и вследствии трудностей переселений. Первая мировая
война разрушила традиционный уклад жизни значительной части еврейского
населения, усилив как ассимиляционные процессы так и национальные движения )
Я сделал перевод этой статьи с листа и почти без словаря. Это при том что с украинским я близко соприкоснулся с началом Майдана и до того я понимал мову лишь интуитивно. И если вы говорите, что не споспособны просто понять украинскую мову, не говоря, чтобы выучить его, живя всю жизнь в его среде, то выводы о вашем интеллекте очевидны. Дать полную характеристику таким людям не позволяе воспитание и отвращение к ненормативной лексике. Но вы догадываетесь что я о них думаю.